Гармент-район – це відомий квартал моди, який розташувався у Манхеттені – боро Нью-Йорку. Дослівно перекладаючи, Гармент – це район одягу (оригінальна назва Garment District), який також відомий за назвами “Центр одягу”, “Модний район Манхеттена” або “Центр моди”. Назва цього кварталу походить від роботи, що пропонують тут: в районі Garment District щільна концентрація усіх діяльностей, які пов’язані з модою. Далі на manhattanka.
Сам “Центр моди” Манхеттена займає площу до однієї квадратної милі (до 640 акрів, або 2,6 кілометрів квадратних). Найбільші частини Garment District розташовані між П’ятою та Дев’ятою авеню (також відома як Колумбус авеню), а також від 34-ї до 42-ї вулиці боро Нью-Йорку.
Чим відомий Центр моди Garment District?
Район Гарменту у Манхеттені слугує центром для проведення масштабних шоу-румів у боро. Цей квартал є справжньою домівкою для кількох відомих модних брендів, які на деякий час приїхали до міста. Квартал моди пропонує своїм гостям повний спектр послуг, які пов’язані з культурою моди: від дизайну одягу та взуття до виробництва і відповідного гуртового продажу деякого товару. А з початку ХХ століття Гармент-Дістрікт був визнаний провідним центром моди та дизайну не лише у США але й в усьому світі.
Центр моди Garment District також відомий тим, що у ньому знаходиться численна кількість відомих дизайнерів, а разом із ними тут розміщені їхні виробничі потужності, склади, шоу-руми, а також постачальники тканин і матеріалів для виготовлення.
Квартал Гарменту став справжньою екосистемою у розробці та виробництві одягу й взуття, а також наданні відповідних послуг. Значна кількість інсайдерів модної індустрії впевнилася, що щільна концентрація талантів у “Центрі моди” є цілісним процесом сумісного підприємництва та постачання, у якому кожен компонент є невідокремленою частиною. Такі великі модні бренди, як “Carolina Herrera”, “Oscar de la Renta”, “Calvin Klein”, “Donna Karan”, “Liz Claiborne”, “Nicole Miller”, “Ben-Amun” та “Andrew Marc” мають особисті шоу-руми, виробничі потужності та/або допоміжні офіси, які розташовані саме в цьому районі.
Глобальні тенденції, які періодично змінювалися по усьому світу, змінили спосіб функціонування модної індустрії у Гармент-районі. Протягом останніх десятиліть ХХ та перших років вже ХХІ століття швацька промисловість всього Нью-Йорка поступово занепадає: як в межах цілого Нью-Йорка, так і в межах окремих боро (та їх модних районів).
Причина цьому занепаду безпосередньо стала висока орендна плата у Манхеттені, а також зниження конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світовому ринку та аутсорсинг виробництва одягу на дешевші закордонні ринки.
Етап погіршення стану сектору виробництва
Погіршення стану виробничого сектору призвело до занепаду виробництва в районі одягу. У відповідь на це уряд Нью-Йорка у 1987-му році запровадив спеціальне зонування району Центру пошиття одягу (SGCD), щоб зберегти швейне виробництво. Зонування накладає обмеження на використання виробництва на значній частині району, щоб зберегти орендну плату за виробничі приміщення доступною.
Проте міська влада так і не змогла ефективно ввести в дію зонування, яке мало діяти як робочий інструмент для збереження робочих місць. Незважаючи на ці заходи щодо спроб зберегти робочі місця, тоді продовжилося скорочення потужностей промисловостей так само, як і до запровадження зонування. Цю проблему обговорювали і переосмислювали критики та інші відомі люди, які представляли індустрію модної культури: ними є виробники, представники профспілок та власники нерухомості в районі. Тим не менш, доля району залишається невизначеною.
До 1840-го року жінки становили більшість працівників швейної промисловості. Однак до 1880-го року єврейські чоловіки з Польщі та Росії іммігрували до Сполучених Штатів і зайняли багато кваліфікованих посад, які раніше займали жінки. Багато з цих чоловіків були кравцями, які змогли пристосуватися до машинного виробництва. У середині ХІХ століття іммігранти із тодішньої Німеччини та інших центральноєвропейських країн принесли відповідний діловий досвід і навички в швейну промисловість в той час, коли вона переходила від прото-індустріальної фази до більш розвиненої стадії виробництва.
Імміграція робочої сили на початку 20-го століття
У перших десятиліттях 20-го століття робоча сила східноєвропейських іммігрантів, що переважно складається з російських євреїв, була рушійною силою торгівлі одягом. Цим іммігрантам приписують заснування індивідуального стилю американського жителя в одязі, насамперед для середньостатистичної американки із середнім або скромним достатком. Абрахам Каган у 1917-му році писав, що, незважаючи на те, що вони були іноземцями, які здебільшого не знали англійської мови, ці іммігранти допомогли зробити середньостатистичну американську жінку найкраще одягненою жінкою у світі.
Протягом десятиліть на нью-йоркську швейну промисловість значною мірою впливала доступність дешевої робочої сили та виробництва за кордоном. Як наслідок, багато дизайнерів, які раніше виробляли свій одяг у місті, були змушені перенести свої виробництва за кордон. Це спричинило хвилеподібний ефект на невеликі розкрійні та швейні майстерні, а також на постачальників блискавок, ґудзиків та інших матеріалів у Ґармент-стріт (Garment District).
Незважаючи на занепад Гармент-району та інших модних районів, існують різні організації, які займаються відродженням цього району. Однією з таких організацій є Garment District Alliance – неприбуткова організація, що займається покращенням бізнес-середовища та просуває район як стратегічну ділову локацію для отримання прибутку як в індустрії моди, так і в іншому напрямку бізнесу. Наприклад, Альянс Гармент-район організував Алею слави моди, мистецькі фестивалі та створив інформаційний кіоск Гармент-район на 7-й авеню, який надає інформацію про джерела та послуги, пов’язані з індустрією моди, професіоналам, студентам, аматорам, відвідувачам та покупцям.
Гармент-район ХХІ століття
Гармент-район зручно розташований за декілька хвилин ходьби від Пенн-Стейшн, який обслуговує залізниці Нью-Джерсі-Транзит, Амтрак і Лонг-Айленд, а також від Центрального вокзалу, який обслуговує залізницю Метро-Північ. Крім того, неподалік є кілька станцій Нью-Йоркського метрополітену, зокрема: 34-а вулиця – Геральд-сквер, 34-та вулиця – Сьома авеню, 34-та вулиця – Восьма авеню, Таймс-сквер – 42-а вулиця/автобусний термінал Порт-Авеню та 42-а вулиця – Брайант-парк/П’ята авеню. Автобусний термінал Port Authority знаходиться на розі Восьмої авеню та 41-ї вулиці, а станція PATH – неподалік, на розі 33-ї вулиці та Шостої авеню.
Сучасний Гармент-район, як правило, охоплює район Манхеттена, розташований на захід від П’ятої авеню, нижче 42-ї вулиці. До цього району входить Технологічний інститут моди, що простягається між 26-ю і 28-ю вулицями від Сьомої до Восьмої авеню. Традиційно швейна промисловість Мідтауна була зосереджена навколо Сьомої авеню, названої “Авеню моди” у 1972-му році для відрізку між 26-ю і 42-ю вулицями, і в основному була зосереджена між 28-ю і 38-ю вулицями.
Однак через занепад індустрії район зменшився в розмірах, і станом на 2004-й рік його основна концентрація припадає на територію між П’ятою і Дев’ятою авеню та 35-ю і 41-ю вулицями.
З річним обсягом продажів у 9 мільярдів доларів у 2011-му році, місто Нью-Йорк та зокрема боро Манхеттен стало провідним у напрямку культури моди у Сполучених Штатах. Серце модної індустрії знаходиться в районі Манхеттена, де більшість відомих модних брендів міста мають свої шоу-руми і керують модним процесом: від розробки та проєктування і до самого вироблення товару в оптовому обсязі. Жодне інше місто у світі не може конкурувати з концентрацією відомих постатей моди та бізнесу, що зосереджені саме в цьому Гармент-районі.